Революція «Расінга» під керівництвом Піццуті та «Естудіантес» Зубельдії. Народження національних чемпіонатів. Тріумф «Чакаріти» та «Велеса», домінування «Матадорес», «Боки» та «червоних». Національна збірна досягає дна.
За матеріалами редакції EG · 29 грудня 2024 року
⚽ «Команда Хосе» — революція «Расінга»
У 1966 році «Расінг Клуб» спровокував справжню революцію. З’явилася «команда Хосе». Хосе — це Піццуті, колишній гравець «Академії», який очолив команду, коли та перебувала на останньому місці в турнірній таблиці 1965 року, і вивів її до чемпіонського титулу 1966-го. Його концепція — енергійний, динамічний футбол із постійним рухом гравців — стала справжнім кріольським передвісником того, що згодом реалізує збірна Голландії на Мундіалі-1974. Повернення Умберто Маскіо з Італії додало команді класу та досвіду. У захисті «Расінг» мав справжнього охоронця — Роберто Перфумо, а також двох захисників-нападників, які завжди підключалися до атак при стандартах: Альфіо Басіле та Рубена «Пекаря» Діаса.
Піццуті вдалося поєднати молодість та досвід. Після краху «футболу-видовища», який приніс «Расінгу» багато гучних імен, але мало гри, команда опинилася в скруті. Бідність змусила поєднати власних вихованців із ветеранами. Це був початок великої команди. «Расінг» завершив сезон із 61 очком у 38 іграх: 24 перемоги, 13 нічиїх і лише одна поразка. Чемпіонство вони оформили в Ла-Платі, зігравши внічию з «Хімнасією». Це чемпіонство вкотре відклало тріумф «Рівер Плейт», який знову залишився другим.
🏆 «Академія» хоче все
Тріумфальний хід «Академії» не зупинявся. Через рік, у 1967-му, вони взяли штурмом Кубок Лібертадорес. Під час авіаперельоту до Медельїна літак команди ледь не зазнав аварії — драматичний момент, після якого гравці дали собі обіцянку: «Якщо виживемо, станемо чемпіонами Америки».
Пройшовши груповий етап, у півфіналі «Расінг» у переграванні переміг «Універсітаріо» з Ліми, а у фіналі зустрівся з «Насьйоналем» із Монтевідео. Після двох нульових нічиїх, у третьому вирішальному матчі в Сантьяго-де-Чилі «Расінг» здобув перемогу 2:1 завдяки голам Жоао Кардосу та «Торо» Раффо.
Але справжня історія писалася в Міжконтинентальному кубку проти шотландського «Селтіка». Після поразки в Глазго (0:1) та перемоги в Авельянеді (2:1), доля титулу вирішувалася в Монтевідео. 4 листопада 1967 року Хуан Карлос Карденас, якого називали «Чанго», отримав м’яч далеко від воріт. «Бий!» — пролунав крик партнера по команді Умберто Маскіо. Карденас послухався і завдав фантастичного удару лівою ногою, який влучив точно у верхній кут воріт шотландців. Цей історичний удар зробив «Расінг» чемпіоном світу.
🏴 Мундіаль в Англії
У 1966 році національна збірна Аргентини знову поїхала на турнір під керівництвом суперечливого Хуана Карлоса Лоренсо. Після багатьох внутрішніх конфліктів під час підготовчого турне, на Мундіалі збірна пройшла перший етап, обігравши Іспанію (2:1), Швейцарію (2:0) та зігравши внічию з ФРН (0:0).
У чвертьфіналі ми грали з Англією на легендарному «Вемблі». За рахунку 0:0 німецький арбітр Рудольф Крайтляйн вилучив Антоніо Раттіна. Англія перемогла 1:0, Аргентина вилетіла, а скандал навколо вилучення нашого капітана обговорювали ще довгі роки. Проте, після провалу в Чилі 1962 року, цей виступ знову повернув нас на міжнародну орбіту.
🎓 Реструктуризація та «Естудіантес» чемпіон
У 1967 році АФА під керівництвом Валентіна Суареса змінила структуру чемпіонату, розділивши сезон на два турніри: «Метрополітано» (для традиційних команд) та «Насьональ» (із залученням клубів з провінцій).
Вперше в історії професійного футболу чемпіоном став клуб не з «великої п’ятірки» — «Естудіантес де Ла-Плата». Під керівництвом Освальдо Зубельдії команда стала символом праці, самопожертви та «колективного менталітету». У них був лише один справжній геній — Хуан Рамон Верон, якого називали «Відьма». Іншими лідерами були доктор Рауль Мадеро та футбольний ідеолог Карлос Сальвадор Білардо. У фіналі вони розбили «Расінг» 3:0.
🔴 Величний «Індепендьєнте»
У чемпіонаті «Насьональ» 1967 року стався історичний факт: «Сентраль Кордова» із Сантьяго-дель-Естеро сенсаційно перемогла «Боку» на «Бомбонері» (2:1). Чемпіоном же став «Індепендьєнте» — команда з неймовірною атакувальною потужністю: Бернао, Мура, Артіме (найкращий бомбардир із 11 голами), Ясальде та Тарабіні.
🏆 Ера «Естудіантес»
Цикл «Естудіантес» продовжився у 1968 році завоюванням Кубка Лібертадорес. Вони пройшли через важкі матчі з «Расінгом», а у фіналі здолали «Палмейрас» (переможний матч у Монтевідео 2:0). Потім прийшла перемога у Міжконтинентальному кубку над «Манчестер Юнайтед» Боббі Чарльтона.
У 1969 році вони зробили дубль, вигравши Кубок Лібертадорес вдруге, здолавши «Насьйональ» із Монтевідео. А у 1970-му реалізували неможливе — третій поспіль титул володаря Кубка Лібертадорес (тричемпіонат!), перемігши у фіналі «Пеньяроль».
🔴 «Матадорес», «Велес» та «Чакаріта»
-
«Матадорес» (1968): «Сан-Лоренсо» став чемпіоном Метрополітано 1968 року без поразок, перемігши у фіналі «Естудіантес» 2:1. Футбол команди був відкритим, динамічним та нищівним, за що вона отримала прізвисько «Матадорес».
-
«Велес» (1968): У турнірі «Насьональ» переміг «Велес Сарсфілд» під керівництвом витонченого Даніеля Альберто Віллінгтона.
-
«Чакаріта Жуніорс» (1969): Скромний клуб «Чакаріта Жуніорс» у 1969 році впевнено виграв фінал Метрополітано у «Рівер Плейт» із рахунком 4:1. Це був історичний тріумф для клубу, який багато зусиль поклав на розвиток власної інфраструктури в Сан-Мартіні.
🔵🟡 Ера Ді Стефано в «Боці» та завершення декади
У 1969 році, після невдалої кваліфікації на Мундіаль-1970 (де нас випередив Перу), «Бока Жуніорс» під керівництвом Альфредо Ді Стефано повернула вболівальникам віру в себе. Вони стали чемпіонами «Насьональ» 1969 року, оформивши титул на полі свого заклятого ворога — «Рівера», зігравши 2:2. Головним героєм був Норберто Мадурга.
У 1970 році чемпіонат «Метрополітано» виграв «Індепендьєнте» (за кращою різницею голів проти «Рівера»), а «Насьональ»-1970 — «Бока Жуніорс», перемігши «Росаріо Сентраль» 2:1 у додатковий час.
Так завершилося футбольне десятиліття шістдесятих. Аргентинський футбол готувався до славних 70-х років.
Автор: ЮВЕНАЛ (1990 рік).